Камень Грааля, таинственный камень

Камень Грааля, таинственный камень,
В нем тайна вселенной сокрыта для многих,
Людей к себе манит не просто веками,
К себе не подпустит с сознанием убогим.

Лишь избранным может открыть свои тайны,
Магнитом притянет, кто светел душою
Поможет на сердце тому начертанье,
Чтоб быть ему самою яркою звездою.

Благословляя ближнего - себя благословляешь

Благословляя ближнего  -  себя благословляешь,
Даря любовь всему – ее приобретаешь.
Обид не замечаешь – духовно возрастаешь,
Что даришь миру – то и получаешь!

Желай покоя Божьего всегда.
В слова сии весь смысл вложи,
Уйдут тревоги все, уныние, беда,
Ведь этим всем ты ближним послужил.

Я любуюся простором чистим

Я любуюся простором чистим,
І полем зеленим, що бачу з вікна.
Я радію всьому, що зустріла в цім світі,
Чим приваблива рідна моя сторона.

Мій улюблений край – це маленький ставочок,
І садочок квітучий у моєму дворі,
Я радію матусі, усміхненій, сивій, старенькій,
Що чекає мене із далеких дорог.

Я хочу щоб в нашій країні

Я хочу щоб в нашій країні,в моїй Україні -
Всі люди заможно жили.
Пригнічень збулися,від них стали вільні,
Щоб всі рівноправні були.

Тоді процвітатиме наша держава,
Із неба зійде благодать.
У спільнім єднанні  - чекає нас слава,
Цього всім нам треба бажать.

Мы скованы в цепи стальные

Мы скованы в цепи стальные .
Нас власти сковали давно,
Они как бы вовсе глухие
Люд бедствует – им все равно.

Стучи не стучи, никто не услышит,
Желудки их сыты всегда.
Ведь их не волнует , чем народ дышит,
Им чужда чужая беда.

Я выше вас, высокие чины

Я выше вас, высокие чины.
Не испытать вам сердца глубины,
Простой души, но чистой, как хрусталь,
В которой радость поселилась, не печаль.

Нет капитала даже на кусочек хлеба,
Но я не сетую, не огорчаю небо.
Мне с Богом вместе радостно всегда,
Уходит страх, уныние, беда.

Жнива

На Полтавщині, в ріднім краї моїм
Колосяться поля золотавим зерном.
Заливаються співом пташиним гаї,
Зграйки їх пролітають за жвавим комбайном.

Йдуть жнива, в метушні агрономи,
Поставляється техніка вся на поля.
На току провівають пшеничку і изнову
Від’їджають шофери, взявши міцно руля.

Почуй мене моя Вкрїно!

Почуй мене моя Вкрїно!

Бо серце плаче і болить.

Воно неначе на чужбині,

Де все так давить і гнітить.

Пани знов ділять Україну,

А Бога слухать не хотять.

І душі правиднії гинуть,

Бо їм обридло вже мовчать.

Моя Україна

Я люблю Україну прекрасну й велику

Може це зрозуміти той,хто вміє любить,

Хто міняється сам ,й може все в ній змінити,

Хто не може без рідного краю прожить.

Неосяжну квітку,найкращу на світі

В ній шумить різнотрав’я й дуби височать.

Бачу рідну матусю веселу й привітну,

Яка сходить на ганок мене з дітьми стрічать.

Тут прекрасне небо,зірки наче квіти,

Які сили й натхнення мені придають.

Мій край прекрасний і квітучий

Мій край прекрасний і квітучий

Поля родючі навкруги.

Садки видніються на кручах,

І зеленіють береги.

Тут трударі живуть завзяті,

Врожаєм славиться земля.

Талантів є на ній багато –

Це серце людям звеселя.

Моє рідне село на друге не зміняю

«В своїй хаті своя й правда, ш сила, і воля».

Т. Г. Шевченко

Моє рідне село на друге не зміняю.

Із полями й ставами, мене манить воно.

Народилася в нім, його серцем кохаю,

Прикипіла душею до нього давно.

Я стежинку одну протоптала на вік,

До домівки батьків, що в дитинстві зростала,

Там калина квітуча щорік,

Мене радісно цвітом стрічала.